Досить гарну статтю прочитала в журналі «Дніпро», раджу всім прочитати:
Інтернет-залежність
Любі друзі, я вважаю, що сучасна людина не може обійтися без Інтернету! Одного разу в мене зник доступ до Мережі — і ось як я почала дивитися на цей світ. Отже.
Коли мені відключили Інтернет, я вперше поїла на кухні. Прибрала у кімнаті — сфотографувала порядок. Сказала: «Мені подобається». Подивилась  в дзеркало— потрібно змінити аватар. Зачесалась. Очманіти можна, але ж сьогодні в мене день народження, а без Інтернету мене ніхто так і не привітав. Лежу на ліж¬ку, дивлюся на стіни кімнати й уявляю привітання від друзів. Зайшла на кух¬ню: хтось не помив дві тарілки. Шкода, що не можна передивлятися гостей. Подзвонила сусідка — запросила на чай. Сказала , можливо, зайду, щоб не образити. Помітила у кутку кімнати телевізор. Як його ввімкнути? «Зайшала »: багато класних сайтів. Трохи згодом подзвонили у двері й запропонували пилосос. Уперше в житті побачила, який вигляд має «спам». Прийшов друг із пилососом. Здається, його взломали. Подивилась у вікно. Якийсь «троянсь¬кий кінь» гамселив восьмикласника. Приїхав антивірусник міліції й погрузив усіх у сховище. Вийшла на вулицю, біля магазину безробітний орк сороко¬вого левелу стрельнув тридцять золотих. Зайшла у магазин: купила коли, надпила. От не люблю антивірусник менторського за постійні попередження. Ішовши  по вулиці, побачила гарного хлопця й вирішила стрельнути номер, а він: «Плюс три, вісім, ноль і сім зірочок». Ну а далі ми сходили в ресторан, боулінг, покаталися на ковзанах. Помітила, що на спілкування в Інтернеті ре-ально менше грошей іде. Вирішили піти до нього додому. Бабки біля під'їзду за¬питали, як мене звати й дівоче прізвище матері. Сказала, що поштар, а вони відповіли, що такий нік уже зайнятий. Дурна реєстрація на сайті. Потрібно частіше вимикати Інтернет, можливо, тоді я зможу вийти заміж... Хоча я ще молода для цього, мені лише тридцять п'ять.